А.Греков
И.Молчанова.
Веснянка
страницы:
Лучше всего
просматривать
при разрешении
экрана 800 x 600
|
|
Замерзлий Хлопчик від теплого подиху
оживає. З’являються інші птахи. Танок птахів. Наприкінці виходить Західний Вітер.
Західний Вітер: О, а це що таке? Весна, чи що?
А яка ж весна, коли мамо тут і тато ще живі? Це не
діло. Треба б було це все поприбирати... Якісь
квіточки, листячко! Тьху! Та й снігу небагато...
Але ж не мені це робити! Нехай Східний Вітер
попрацює. Братику, ого-в! (З’являється Східний Вітер.)
Слухай-но! Дивися, скільки непотребу!
Поприбирай тут все, а то мамо побачать —
сваритимуть!
Східний Вітер: А ти?
Західний Вітер: А що я? Що я? Ти
знаєш, скільки в мене справ? Стільки справ... що аж
голова розколюється! (Інтимно.) Ну, не можу я!
Андерстенд? Ну? — Шерше ля фам... Розумієш?
Підростеш — зрозумієш. Тож я полетів, а ти,
дивись, поприбирай все тут, а то мамо —
сваритимуть... Оревуар! (Відлітає.)
Східний Вітер: Тю!..
Веснянка (до Східного Вітра). І як це ти —
велетень, такий красень, такий могутній, а він —
худенький, маленький, — і ти його послухаєшся?
Невже це ти станеш працювати замість нього?
Східний Вітер: Оце ти правду кажеш! Це,
значить, він десь буде літати, прохолоджуватись,
а я, немов наймит!.. Не буде цього! Я вільний вітер!
Я теж маю право... На літання, на свистіння, на...
на...
Веснянка (підказує). Незалежність.
Східний Вітер (підозріливо): Чому це —
незалежність?
Веснянка. Бо лежати не любиш.
Східний Вітер: Так, не люблю. Піду, політаю.
Зима (з’являється): Що тут за мітинг! Чом це ти, синку, як
вітряк, руками розмахуєш? (Помічає Веснянку).
Це знов ти, дівчино, і знов не за роботою. Щось ти
мені останнім часом допекла. Я все знаю. І про
квітки, і про хлопця, і що синів моїх підбурюєш. Це
мій ліс, і я тут володарка! Ви всі в моїй владі! Не
будеш ти більше мені набридати. Будеш крижинкою
нерухомою.
Здіймає снігову віхолу, Веснянка
робиться нерухомою під снігом.
З-за лаштунків чути гомін.
Зима: А це що? знов люди?!
З’являються Діти. Пісня “А вже
весна...”, під час якої Діти проганяють Зиму.
Знімають з Веснянки сніжну завісу... але
це вже не маленька Веснянка — це доросла Весна!
Весна прийшла!
Ворона (з’являється, підспівуючи):
“Помандрував козаченько за синії гори,
помандрував козаченько...” І помандрував... А, спитати, чого? Чого ще треба?
Чого треба, коли все тут! І я, і весна. А спитайте
мене, завдяки чому весна? І я вам відповім: тому що
я, я все передбачила, всіх попередила, працювала з
ранку до ночі і з ночі до ранку. Я, непересічна
українська ворона, у самому розквіті краси,
елегантності та розумових здібностей, зробила
те, чого ніхто не зміг. (Достає папірець.) Тому,
я вважаю, що саме я здатна гідно вирішувати
проблеми і питання цього лісу. Тому пропоную...
