А.Греков
И.Молчанова.
Веснянка
страницы:
Лучше всего
просматривать
при разрешении
экрана 800 x 600
|
|
З’являються птахи.
Сорока: У-у, як холодно! Казала ж я вам: марно
все це!
Горобчик: Ну й що?
Синичка: В мене лапки померзли!
Сорока: Як вона завірюхою майнула, снігом
сипнула, згадала я, як пташеням була.
Синичка: Дивіться: хлопчик спить!
Сойка: Він не спить: замерз, мабуть.
Бідолашний!
Синичка: А я знаю його, це Івасик.
Горобчик: І я знаю: він нас крихтами пригощав.
Синичка: То рятуймо ж його!
Горобчик: Але ж як?
Сойка: Якби його відігріти...
Сорока: Нічого не вийде у вас!
Сойка: Гей, Сороко, а поклич-но Веснянку!
Сорока: Чому я? Знайшли крайню! В мене крильця
померзли...
Синичка: Ну й не треба!
Горобчик: Самі полетимо!
Сойка: Та поквапимося, бо хвилина та друга — й
буде запізно.
Сорока: Гей, стривайте, я теж з вами... (Улітають.)
Ворона (з’являється): Кар-р-р!
Полетіли? То й добре. І я полечу, розповім все
Зимі!
З’являються Веснянка, Синичка та
Горобчик.
Веснянка: От, бідолашне хлопчисько! Дихає, але
так, що ледь чути. Ні, пташки, я сама не впораюсь.
Треба, щоб Південний Вітерець мені допоміг.
Покличте його, хай мерщій прилітає.
Пташки: А якщо він не схоче?!
еснянка: Схоче, схоче! (Пташки
улітають.) Якщо жінки чоловікам голови дурять,
то чи мала дівчинка малому вітерцеві голови не
задурить?
Входить
Вітерець.
Вітерець: Чом ти мене кликала?
Веснянка: Дивися, бач, малюк замерз! Дихни на
нього, зігрій його, ти ж південний вітер!
Вітерець: Я не можу, мати не дозволяє!
Веснянка: Ну й не треба. Йди звідси. Ти просто
нічого не вмієш, а мати тут ні до чого.
Вітерець: Це я нічого не вмію? Та я вже зовсім
як дорослий вітер!
Веснянка: Ти? Дорослий? (Регоче.) Ти так,
маленький вітерець!
Вітерець: Що? Я? Я? А ось, дивися! (Дихає.)
