Вплив відвідування дошкільного закладу на соціальну адаптацію молодших школярів

Крисанова О.С., Літвіненко К.О., Чепорнюк Є.Г., Семенов С.М.

Говорячи про соціальну адаптацію, підкреслюється й такий важливий показник як її достатній рівень – параметр, особливо важливий для дошкільнят, які з першим уроком у навчальному загальноосвітньому закладі постануть перед цілою низкою впливів незнайомого, іноді травмуючого, оточення.

Хоча соціальна адаптація проходить безперервно, це поняття зазвичай пов’язують з періодами кардинальних змін діяльності індивіда та його оточення.

Основні типи адаптаційного процесу формуються залежно від структури потреб і мотивів на певному етапі розвитку:

• активний тип – характеризується активним впливом збоку індивіда на соціальне середовище;
• пасивний тип – визначається пасивним, конформним прийняттям цілей та орієнтацій ціннісних груп.

Ефективність адаптації залежить від того, наскільки адекватно індивід сприймає себе і свої соціальні зв’язки: спотворене чи недостатньо розвине уявлення про себе призводить до порушення адаптації, крайнім проявом якої є аутизм.

Р. Калініна описує критерії успішної адаптації дитини в умовах дошкільного закладу: внутрішній комфорт ( емоційне задоволення) й зовнішня адекватність поведінки (здатність легко і точно виконувати вимоги оточення), які забезпечуються в умовах виховання в дошкільних закладах освіти. Як вказують результати комплексного дослідження соціальної адаптації дітей в дитсадках, проведеного вченими різних країн, вона (адаптація) проходить три фази:

• гостра фаза, яка супроводжується коливаннями соматичного стану і психічного статусу, що призводить до зниження маси тіла, частим респіраторним захворюванням, порушенням сну і апетиту, регресу в мовленнєвому розвитку і продовжується близько одного місяця;
• підгостра фаза характеризується адекватною поведінкою дитини, тобто усі зрушення зменшуються і реєструються лише за окремими параметрами на фоні уповільненого темпу розвитку, особливо психічного, в порівнянні з середніми віковими нормами, і продовжується близько трьох – п’яти місяців;
• фаза компенсації характеризується прискореними темпами розвитку, в результаті діти долають вказану вище затримку темпів розвитку.

Дещо схожий підхід до питання про соціальну поведінку описує О. Осміна, виходячи з того, що одним з найважливіших критеріїв дитячого життя є соціальна адаптивність, поведінковою характеристикою якої можна назвати, на її думку: привітність дитини, її контактність, стабільність емоційних проявів, відсутність немотивованих спалахів агресії та роздратованості, соціальні тенденції до прийняття групових стандартів, як соціальних, так і морально-етичних , активне бажання брати участь в житті групи, досягати більш вищого статусу серед її членів, бажання встановлювати емоційні відносини як з членами групи, так і за її межами.

Якщо ж дитина демонструє в поведінці соціофобію, ускладнення в контактах, роздратованість, жорстокість, конфліктність, антисоціальні поведінкові патерни (любить бійки, краде, втікає, свариться тощо), то О. Осмина вважає, що це є підставою до дезадаптованості дитини в межах даного соціального оточення. Звідси постає проблема пошуку шляхів адаптації, які б відповідали особистісному потенціалу кожної окремої дитини, але й були узагальнені в конкретних методах і способах їх застосування в процесі виховання і навчання.

Зацікавленість у стадії вирішення цієї проблеми привела нас до опису дослідження проведеного у дошкільних закладах Goteborg в Англії.

Так, дослідники Дж. Кемпбелл, М. Лемб та інші вчені Ротчестерського університету в Англії після лонгетюдного дослідження на предмет впливу дошкільної дитячої установи на соціальний розвиток дитини виявили, що рівень соціальної адаптації у дітей, які відвідували заклад, вищий, ніж у дітей, які виховувалися вдома. Перша оцінка проводилася серед дітей віком 1,5 – 2 роки, до того, як вони почали відвідувати дошкільний виховний заклад, а потім за ними ще протягом 14 років.

Дослідження показало, що по досягненню дітьми 3,5 років виховання в дитсадку дозволяє дітям засвоїти основні соціальні навички. Також зафіксовані індивідуальні відмінності у сфері соціальної компетентності в однолітків, які відвідували і не відвідували дошкільний заклад, що зберігаються протягом усього досліджуваного віку. Таким чином, досвід виховання дітей в дошкільних виховних установах має позитивний вплив на їх соціальну компетентність, на високий рівень соціальної адаптації в молодшому шкільному та підлітковому віці.

В своєму дослідженні ми виходили із припущення, що рівень соціальної адаптації першокласників загально навчальної школи вищий у тих осіб, які відвідували дошкільний навчальний заклад і нижчий у тих осіб, які його не відвідували. Дане припущення передбачає виконання наступних завдань:

• аналіз теоретичних підходів до проблеми соціальної адаптації;
• виявити та проаналізувати основні особливості прояву соціальної адаптації першокласників.

Виходячи із наведеного вище аналізу літератури, у підтвердження нашої гіпотези, було проведено емпіричне дослідження даного питання, а саме впливу відвідування дошкільного закладу освіти на соціальну адаптацію молодших школярів.

Основними методами завдяки яким ми проводили наше дослідження були:

1. Малюнкова методика “Я та мій друг” у дослідженні дружніх стосунків дітей молодшого шкільного та середнього шкільного віку Чепурина Е. Е.
2. Діагностика соціального розвитку. Ця методика складається із 47 запитань, які допомагають встановити рівень соціальної адаптації дітей.

Дослідження складалось із двох етапів. Перший етап, полягав у збиранні даних про досліджуваних дітей. Ознайомлення із особистими картками учнів, з метою розподілу їх на групи, ознайомлення із соціальним статусом сімей цих дітей, дані про захворювання та про відвідування або не відвідування дошкільного закладу освіти. На другому етапі нами був проведений розподіл на дві групи: на тих хто відвідував дитячий садок та на тих хто його не відвідував.

Нами було проведено тестування за наведеними вище тестами. Додатково нами була проведена бесіда із класними керівниками цих дітей для більшої достовірності отриманих від дітей даних. Своє дослідження ми проводили на базі трьох шкіл міста Києва, а саме

• у школі №15 та №36 Голосіївського району;
• у школі №81 Печерського району.

Експериментом було охоплено 36 дітей молодшого віку, з них 15 дівчат та 21 хлопців. Відвідували дошкільний заклад 18 осіб; не відвідували також 18 осіб, з них 19 шестирічок та 17 семирічок. Для інтерпретації отриманих у цьому дослідженні результатів, ми використовували програму обробки статистичних даних SPSS.

Ми ввели дані про рівень соціальної адаптації, дані про відвідування дошкільного закладу освіти та додаткові незалежні змінні, щоб перевірити їх вплив на залежну змінну. Це були такі змінні: вік, стать та соціальний рівень родини. Дані обчислювалися завдяки методу аналізу “перехресні таблиці”. Для правильного обчислення даних були використані додаткові параметри цього типу аналізу, а саме: кореляція та χ2 Пірсона.

Ми отримали наступні результати.

Ця таблиця дає змогу побачити відмінності в показниках соціальної адаптації при відвідуванні або невідвідуванні дошкільного закладу освіти. Соціальна адаптація формується у дітей, які відвідували дитячі садки або інші навчальні заклади. Про це свідчить показники χ2 Пірсона – 0,05.

Ще десь 10-15 років тому дитячий садок був майже єдиним закладом, де б могла перебувати дитина до школи. Зараз ситуація інша. У великих містах вдосталь дитячих клубів, студій гармонійного розвитку, які готові навчити малюків першим знанням.

Відвідування їх також впливає на соціальну адаптацію. Тому можна припустити, що якби ми б проводили наш експеримент декількома роками раніше, відмінності в показниках були б ще більш значущі.

Також деякі відмінності у формуванні соціальної адаптації можна побачити, перевіряючи вплив статі досліджуваних на залежну змінну.

Отже у таблиці можна побачити, що рівень соціальної адаптації у хлопчиків більш високий. Можливо на це впливає те, що дівчата від природи більш сором’язливі, особливо в нових умовах з новими людьми. Тому сором’язливим дітям відвідування дитячого садка може бути дуже корисним. Як правило це такі діти, яким просто ніде було навчатися налагоджувати стосунки з однолітками.

Потрібен дитячий садок також і дітям з сімей, в яких вони позбавлені уваги і турботи в рідному домі. В такому випадку садок майже єдине місце, де будуть займатися їх розвитком, прилучати до соціальної культури.

Єдиній дитині в сім’ї, що росте в оточенні дорослих, дитячий садок також приносить певну користь.

Цікаво прослідкувати і вплив статусу родини на формування соціальної адаптації дитини.

Висновки

Вивчення літератури, проведення емпіричного дослідження, та детальний розгляд проблеми, дозволило встановити, що рівень соціальної адаптації у молодших школярів досить сильно залежить від перебуванні в дошкільних навчальних закладах. Саме початкове навчання та виховання закладає перші фундаментальні принципи та ролі які люди виконують напротязі свого свідомого життя. Дуже важливим є якість дитячих садків, студій, підготовчих класів, бо у дитини в дошкільному віці ще немає тих фільтруючих механізмів, які дозволяють диференціювати викладений матеріал, або відбувшуся ситуацію.

Не менш важливим є і статус сім’ї. Відомо, що у більш забезпечених сімей, менше коло інтересів які пов`язані з соціумом. В таких сім`ях часто існують свої порядки спілкування та правила поведінки серед оточуючих. Чого можна чекати від дитини, що поставлена з малечку у жорсткі рамки, які встановили близькі люди. Така дитина якщо і досягне високого рівня соціальної адаптації, то якнайменше доклавши великих вольових зусилль та позбувшись суворих рамок поставлених батьками.

Ще одним фактором при виявленні рівня соціальної адаптації була зазначена стать досліджуваних. Рівень соціальної адаптації у хлопчиків більш високий. Можливо це зумовлено певними природніми задатками, а можливо накладає свій вплив культура та звичаї суспільства в нашій країні. Можна припустити, що під впливом думки того, що чоловік має бути рішучішим, завзятішим, наполегливішим, знаходить і своє відображення поведінка серед дітей, а звідси і більш високий показник соціальної адаптації.

П’ять років – вік соціалізації. Дитина, як правило, готова покинути затишний сімейний маленький світ. Відвідуючи дитячий садок хоча б рік перед школою, дитина отримає той досвід, яким оволоділи її однолітки, ходячи в дитячий садок, на рік або два раніше. Але такій дитині буде легше прийняти та засвоїти норми колективного життя, так як її психіка буде більш зріла у відношенні до оточуючого світу.