Автор: Олеся Бондаренко, 11 клас
Як би про це не було сумно писати, роль української мови в сучасному житті є дуже незначна. З незрозумілих причин молодь відхиляється від свого коріння, від своїх пращурів та від українського фольклору, але ніхто з молодих людей не визнає цього, ховаючись за тим, що українська мова – це мода, яка просто пройшла.
Та невже можна свою рідну мову порівнювати з модою, яка змінюється наскільки швидко, що ми ледве встигаємо стежити за нею? Звісно, ні! Я з впевненістю це можу сказати, та, на жаль, дуже мало людей розділяє мою думку.
Ми не можемо назвати точну причину, чому віддалились від наших предків, які так довго виборювали право розмовляти українською мовою та називати свою державу Україною, можливо, на нас так вплинула політика та європейська мода.
Як на мене, цими припущеннями лише виправдовуємо себе, бо боїмося визнати свою провину перед Батьківщиною. Адже яке ми маємо право називатись Україною, якщо більший відсоток українців розмовляє російською, не помічаючи нічого поганому в цьому. Ми настільки зарусифікували нашу країну, що навіть іноземці плутають Україну з Росією, а ми замість того, щоб доводити протилежне, пишаємося цим званням, яке насправді має пригнічувати.
Тож давайте, поки ще не пізно, будемо відстоювати горде звання українців, все ж таки повернемо українські традиції. Давайте ж віддячимо нашим пращурам, зберігаючи все те, до чого вони йшли віками, та доведемо, що ми гідні називатись українцями!
