«Мертвим нікому довіритися, крім живих».
Мільйони людей, які загинули у 1932-1933 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі.
Про них пам’ятаємо ми. 80 років не можуть стерти почуття страшної трагедії України.
Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислює своє минуле. Прийшов час нашого осмислення, час нашого болю.
22 листопада 2013 року, напередодні 80-ї річниці Голодомору в Україні, діти нашої школи вшановував пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років.
В мобільній формі «Playcast», поєднуючи вірші, музику, відеоряд, інформаційну частину з глибокими почуттями, діти передали своє осмислення минулого, передали свій біль.
Впевнені, що сьогодні на вікнах Києва, спалахнуть вогні свічок, запалені нашими дітьми. Тому що полум’я свічок, запалених в дні жалоби в Україні, для нас не лише пам’ять, а й символ надії.
Схиліться! Свічку запаліть.
Хто у молитві, хто у серці чуйте,
Як тужить біль століть.
Навіки до тридцятих ми прикуті.
