Ірина РИБАКОВА, “Газета по-українськи”,
№ 1205 за 12.04.2011
— За всіма порівняльними дослідженнями знань учнів російські школярі демонструють низькі результати, — каже директор зі стратегічного розвитку київської приватної школи “Афіни” Олексій Греков, 49 років. На початку березня він був на конференції “Тенденції розвитку освіти” у Москві. — Хоч на одну дитину у федеральному бюджеті закладають утричі більше грошей, ніж у нас — 63 тисячі рублів (майже 18 тис. грн). Фінансування не дає ефекту, тому систему освіти хочуть реформувати на закордонний зразок.
Акцент робитимуть не на окреме вивчення предметів, а на їх інтегрованість. Дисципліни викладатимуть блоками — рідна мова і література, іноземні мови, суспільні науки — суспільствознавство, історія, економіка, географія, право, математика, алгебра, геометрія та інформатика, природничі науки — природознавство, фізика, хімія, біологія, курси за вибором — мистецтво, музика. Цей підхід нагадує систему міжнародного бакалавріату. Щоправда, європейці переглядають і покращують її, а росіяни узялися за застарілий на 20 років варіант.
У новій системі шкільної освіти ніхто не регламентуватиме кількість годин. Навпаки, можна буде за потреби вводити додатковий предмет чи поглиблено вивчати певний курс. Власне, через це вчителі, завучі і директори здійняли галас. Вони розучилися мислити самостійно, чекають, щоб держава все розжувала і поклала їм до рота. А нова система вимагатиме від них ініціативи, гнучкості і фантазії.
Іще більше несприйняття викликає інша складова реформи. Школи планують поділити на казенні, автономні і “нові бюджетні”. Перші утримуватиме держава, другі перебуватимуть на самозабезпеченні, а треті фінансуватимуть за бюджетні та приватні кошти. Отже, навчальним закладам доведеться впроваджувати ефективний менеджмент, боротися за учнів, надаючи кращі послуги. Керівники шкіл до такого повороту справ взагалі не готові. Кажуть: “У школу прийде бізнес й усе зруйнує. Якщо нам доведеться ставати ефективними адміністраторами, ми не зможемо бути педагогами”. Я 16 років розвиваю приватну школу, яка знаходиться на самозабезпеченні. Такі аргументи просто дико чути.
Поряд з цим держава “закручує гайки” для тих, хто не вписуватиметься у нову систему освіти. На всі експериментальні майданчики чекає згортання.
Аналогічні реформи очікують й Україну. “Старший брат” зробив, чому б, “молодшому”, не повторити. Тільки реформи копіюватимуть без розуміння, навіщо це робити. У нас кожне перетворення залишається на словах. Навіть коли кажуть, що збільшать фінансування освіти на 20 відсотків чи забезпечать учнів електронними книжками. На одну дитину зараз виділяють близько 6200 гривень на рік. Цього вистачило б на нормальне навчання, якби над школами не існувало управлінь освітою, держструктур, які готують і перекваліфіковують викладачів, складають концепції тощо. Апарат зжирає всі кошти.
Постійна адреса статті: http://gazeta.ua/articles/comments-newspaper/378484
